рудник

РУ́ДНИК, а, ч., заст.

Рудокоп.

Рудників .. всіх розігнали, халупи, в яких вони жили, зруйнували, рудню спалили (з наук. літ.);

Рудники були чорні й блискучі від поту, наче вилиті з чавуну (З. Тулуб);

Похвала висловлюється [Климентієм] таким ремісникам: мельникам, шаповалам, коновалам, рудникам, гутникам, слюсарям, гармашам, овчарям , винникам (з наук.-попул. літ.).

РУДНИ́К, а, ч.

Система підземних споруд для добування корисних копалин, а також гірничопромислове підприємство, що здійснює це добування.

На рудниках впроваджено багато сучасних високопродуктивних машин і механізмів (з наук. літ.);

Вони вже х тиждень тому, як перевезлися на -ський рудник (С. Черкасенко);

Мідну руду з нового рудника повезли на балхаський завод (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. рудник — ру́дник іменник чоловічого роду, істота рудокоп рідко рудни́к іменник чоловічого роду копальня  Орфографічний словник української мови
2. рудник — I рудн`ик-а, ч. Система підземних споруд для видобування корисних копалин, а також гірничопромислове підприємство, що здійснює це видобування. II р`удник-а, ч., заст. Рудокоп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рудник — Копальня  Словник чужослів Павло Штепа
4. рудник — РУДОКО́П (робітник рудника), РУ́ДНИК. Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Ю. Мокрієв); Рудники були чорні й блискучі від поту (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови
5. рудник — РУ́ДНИК, а, ч., заст. Рудокоп. Рудників.. всіх розігнали, халупи, в яких вони жили, зруйнували, рудню спалили (Іст. УРСР, І, 1953, 211); Рудники були чорні й блискучі від поту, наче вилиті з чавуну (Тулуб, Людолови, II, 1957, 315). РУДНИ́К, а...  Словник української мови в 11 томах
6. рудник — Рудник, -ка м. Рудокопъ.  Словник української мови Грінченка