рудобородий
РУДОБОРО́ДИЙ, а, е.
З рудою бородою.
Якийсь кремезний чолов'яга рудобородий сидів під стіною в солдатській ватянці (А. Головко);
// у знач. ім. рудоборо́дий, дого, ч. Чоловік з рудою бородою.
Раптом його спинив голос рудобородого: – А як же з землею? (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)