рудобородий
РУДОБОРО́ДИЙ, а, е. З рудою бородою.
Якийсь кремезний чолов’яга рудобородий сидів під стіною в солдатській ватянці (Головко, II, 1957, 14);
// у знач. ім. рудоборо́дий, дого, ч. Чоловік з рудою бородою.
Раптом його спинив голос рудобородого: — А як же з землею? (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 68).
Словник української мови (СУМ-11)