рудобровий
РУДОБРО́ВИЙ, а, е. З рудими бровами.
Старший з дозорців — рудобровий матрос, з вилинялим, ледь помітним написом на безкозирці «Дерзкий», вхопивши офіцера за рукав, потяг його до Махна (Гончар, II, 1959, 338);
— Я пізнаю його, рудобрового негідника (Трубл., І, 1955, 169).
Словник української мови (СУМ-11)