рудобровий
РУДОБРО́ВИЙ, а, е.
З рудими бровами.
Старший з дозорців – рудобровий матрос, з вилинялим, ледь помітним написом на безкозирці “Дерзкий”, вхопивши офіцера за рукав, потяг його до Махна (О. Гончар);
– Я пізнаю його, рудобрового негідника (М. Трублаїні);
На передньому сидінні, поруч з водієм – сміхотливим рудобровим хлопцем – сидів Товкач (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)