рудня
РУ́ДНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що рудни́к.
Шахтарем на рудні був [батько], зазнав на світі багато фахів (Сос., II, 1958, 365);
Випадок допоміг влаштуватись на цій же рудні до майстерні (Панч, О. Пархом., 1939, 26).
Словник української мови (СУМ-11)