руйнування
РУЙНУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися.
– Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (М. Стельмах);
Руйнування ґрунту водою і вітром прийнято називати ерозією (з наук. літ.);
Дух руйнування був противний його істоті, і з ним він не міг примиритися ні на одну хвилину (Григорій Тютюнник);
// Результат цієї дії.
За віщо ж зневага? Для чого немилі Братам наші щирі жадання? Кого ми чіпали, кому причинили Неволю, біду, руйнування? (М. Старицький);
Іонізуюча радіація, пронизуючи живі клітини, може завдавати руйнувань ДНК і спричинити мутації (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)