1. Словник української мови у 20 томах

руйнування

РУЙНУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися.

– Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (М. Стельмах);

Руйнування ґрунту водою і вітром прийнято називати ерозією (з наук. літ.);

Дух руйнування був противний його істоті, і з ним він не міг примиритися ні на одну хвилину (Григорій Тютюнник);

// Результат цієї дії.

За віщо ж зневага? Для чого немилі Братам наші щирі жадання? Кого ми чіпали, кому причинили Неволю, біду, руйнування? (М. Старицький);

Іонізуюча радіація, пронизуючи живі клітини, може завдавати руйнувань ДНК і спричинити мутації (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнування — (процес розбивання, ліквідації чогось) нищення, руїна, розвал, руйнація. Словник синонімів Полюги
  2. руйнування — руйнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. руйнування — [руйнуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  4. руйнування — -я, с. Дія за знач. руйнувати та дія і стан за знач. руйнуватися. || Результат цієї дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. руйнування — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Словник синонімів української мови
  6. руйнування — Руйнува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. руйнування — РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися. — Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (Стельмах, І, 1962, 421)... Словник української мови в 11 томах
  8. руйнування — Руйнува́ння, -ня с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного. К. Псал. 171. Словник української мови Грінченка