руйнувати

РУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, рідко кого.

1. також без дод. Ламаючи, розбиваючи і т. ін., розвалювати що-небудь.

Тоді треба старе руйнувати, як є з чого нове будувати (прислів'я);

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком – За край світа зазирає (Т. Шевченко);

Кіннота ворога витоптувала посіви, руйнувала села й міста (П. Тичина);

Джугурці не схотіли[здатися] .. Вже заздалегідь дійшли до них звістки, що кляті бузувіри інглізи прийшли руйнувати оселі правовірних (М. Грушевський);

// Знищувати, перетворювати на руїни (про дію стихійного лиха, про війну і т. ін.).

Не спинити зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує греблі й все, що на дорозі... (М. Коцюбинський);

// Скасовувати, ліквідувати (державу, суспільний лад і т. ін.).

[Патрицій:] Боги, яка розпуста! Відпущеник штовхає свого пана... Те християнство стани всі руйнує (Леся Українка);

// Доводити до повного розорення, занепаду; розоряти.

Цей [Версальський] мир цілком руйнував господарство Німеччини (В. Еллан-Блакитний);

// Порушувати цілість чого-небудь.

Хмари, як хвилі, перекочувалися на небі, підпливали одна під одну, руйнували силуети верблюдів (Ю. Яновський);

Організація діяла під самим носом ворога, час від часу руйнуючи шлях на Бахмач (Д. Бедзик);

Якщо є загроза загибелі зимуючих рослин від льодової кірки, треба руйнувати її котками, тракторами (з наук. літ.);

// перен. Розладнувати або знищувати що-небудь.

Можна ретельно дотримуватись канонічної форми, можна по-різному порушувати її, можна й зовсім руйнувати... (М. Рильський);

В глибині неба, руйнуючи легкість ночі, неясним маревом вимережувалось павутиння не то хмарин, не то передсвітанку (М. Стельмах);

Страшне горе [війна], яке насувалося на всіх людей, забирало від неї сина і руйнувало його таке коротке, як сон, щастя (Григорій Тютюнник);

Руйнувати болота – акумулятори природної вологи – безглуздо не лише з екологічної, а й з економічної точки зору (з наук.-попул. літ.);

// перен. Завдавати непоправної шкоди чому-небудь.

– Вільне кохання – це аборти, які руйнують жіночий організм (В. Підмогильний);

Він [чоловік] като-жертва, жертво-кат, страждає і богує, іде вперед немов назад, як душу гнів руйнує (В. Стус);

Лікарі усіх часів знали: смуток, страхЮ туга руйнують людський організм, наближають старість (з наук.-попул. літ.);

Наркотики руйнують організм (з газ.);

// перен. Припиняти (дію, вияв і т. ін. чого-небудь), примушувати зникати.

Її голос руйнував усякі сумніви і спонукав линути вперед (Олесь Досвітній);

Ще пройде з десяток років, посивіє чоловік і зовсім буде схожий на доброго старого пасічника, а зараз йому добрість руйнує острах, що так і тіпається біля вусів, начеб і поночі біля них дзижчать бджоли (М. Стельмах);

// перен. Не давати здійснитися чому-небудь.

Її [свободу] ти бережи, юначе! .. Пильнуй! Всі плани ворогів руйнуй! (П. Тичина);

Невблаганна рука лихої долі руйнувала його сподіванки і гнула голову й плечі людини ближче до землі (М. Стельмах).

2. Спустошувати (перев. гнізда).

– Гнізда руйнувати прийшли? – запитав садівник, пильно дивлячись на хлопців (О. Гончар);

Знайшовши гніздо вони [діти], звичайно, руйнують його і забирають яйця або пташенят (О. Воропай);

// розм. Змушувати витрачатися, доводити до марнотратства.

[Аецій Панса:] По правді, зятю, тебе вона уборами руйнує? (Леся Українка).

3. Примушувати що-небудь розпадатися, змінювати будову, склад (про дію води, вітру, мікроорганізмів і т. ін.).

Льодовик під час руху дуже руйнує гори (з навч. літ.);

Вода, проникаючи в розколини каменів і замерзаючи там, поступово збільшує ці розколини і руйнує камені (з навч. літ.);

Заавершують ланку в ланцюзі живлення бактерії, цвілеві гриби. Ці організми руйнують органічні речовини до мінеральних. Мінеральні речовини знову можуть використовуватися рослиннами (з навч. літ.).