руйнування
РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися.
— Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (Стельмах, І, 1962, 421);
Жовтень відкрив епоху антиколоніальних революцій, руйнування всієї системи національно-колоніального поневолення (Ком. Укр., II, 1967, 43);
Руйнування грунту водою і вітром прийнято називати ерозією (Колг. Укр., 3, 1956, 39);
Дух руйнування був противний його істоті, і з ним він не міг примиритися ні на одну хвилину (Тют., Вир, 1964, 391);
// Результат цієї дії.
За віщо ж зневага? Для чого немилі Братам наші щирі жадання? Кого ми чіпали, кому причинили Неволю, біду, руйнування? (Стар., Вибр., 1959, 8);
Війна принесла радянському народові незліченні біди, нечувані руйнування (Цюпа, Україна.., 1960, 76).
Значення в інших словниках
- руйнування — (процес розбивання, ліквідації чогось) нищення, руїна, розвал, руйнація. Словник синонімів Полюги
- руйнування — руйнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- руйнування — [руйнуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- руйнування — -я, с. Дія за знач. руйнувати та дія і стан за знач. руйнуватися. || Результат цієї дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руйнування — РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися. – Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (М. Словник української мови у 20 томах
- руйнування — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Словник синонімів української мови
- руйнування — Руйнува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- руйнування — Руйнува́ння, -ня с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного. К. Псал. 171. Словник української мови Грінченка