руйнування

Значення в інших словниках

1. руйнування — руйнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. руйнування — [руйнуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
3. руйнування — -я, с. Дія за знач. руйнувати та дія і стан за знач. руйнуватися. || Результат цієї дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. руйнування — РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися. – Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (М. Словник української мови у 20 томах
5. руйнування — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Словник синонімів української мови
6. руйнування — Руйнува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. руйнування — РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися. — Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (Стельмах, І, 1962, 421)... Словник української мови в 11 томах
8. руйнування — Руйнува́ння, -ня с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного. К. Псал. 171. Словник української мови Грінченка