руйнування

ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С. Добровольський); Його проект знищення Врангеля мало не закінчився трагічно для нього самого (Ю. Яновський); О. Довженко одним із перших у великій художній літературі виступив проти нищення пам'яток старовинного народного мистецтва (з журналу); Згідно з законом, вовк підлягає винищенню протягом усіх сезонів (з посібника); Багато хто з повстанців добре уже знав цей махновський спосіб руйнування залізниць (О. Гончар).

РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко. Потреба собору, потреба краси, так само, як і огида до руйнування, видно, завжди жевріла в цих людях, будівничих за покликанням (О. Гончар); Багато пам'яток вони (Яворницький і Рейнгард) взяли на облік і зберегли від руйнації (І. Шаповал); Прикубанські степи заселялись запорожцями після січової руїни (М. Коцюбинський); Розвал радянської імперії — це перемога поневолених народів (з газети); Деякі (монголи) попадали в правдиву манію вбивання та нищення (І. Франко); Зруйновані ми.. Широкою рікою розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю (І. Франко); Дорогою співали пісень про ламання "високих замків", пробивання "кам'яних стін", доставання "красної дівиці" (з науково-популярної літератури); Розбивання машин; Розвалювання будинків; Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнування — (процес розбивання, ліквідації чогось) нищення, руїна, розвал, руйнація. Словник синонімів Полюги
  2. руйнування — руйнува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. руйнування — [руйнуван':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  4. руйнування — -я, с. Дія за знач. руйнувати та дія і стан за знач. руйнуватися. || Результат цієї дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. руйнування — РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися. – Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (М. Словник української мови у 20 томах
  6. руйнування — Руйнува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. руйнування — РУЙНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. руйнува́ти та дія і стан за знач. руйнува́тися. — Глядіть [пане], щоб і такого не було: ви почали руйнувати наші хати, а хтось закінчить руйнування вашим палацом (Стельмах, І, 1962, 421)... Словник української мови в 11 томах
  8. руйнування — Руйнува́ння, -ня с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного. К. Псал. 171. Словник української мови Грінченка