рукатий
РУКА́ТИЙ, а, е, розм.
З великими, довгими руками.
Олексій Іванович був чоловік неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий (Панас Мирний);
Іде, іде дід, дід, несе, несе міх, міх. От такий дідище .. От такий когатий, от такий рукатий (дитяча лічилка);
Рослий, рукатий, з'явиться на обід, принесе з собою горілчаний дух і новини (М. Слабошпицький);
* Образно. Хотіли поганці [фашисти] віднять у нас хату – та ми тую жадність одсікли рукату (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)