рукатий
РУКА́ТИЙ, а, е, розм. З великими, довгими руками.
Олексій Іванович був чоловік неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий (Мирний, IV, 1955, 220);
*Образно. Хотіли поганці [фашисти] віднять у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Тич., II, 1957, 139).
Словник української мови (СУМ-11)