рульовий
РУЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до руль.
Бачиш капітана? – Он він стоїть, у рульовій рубці (Ю. Бедзик);
Проведені дослідження лінійних і нелінійних структур рульових приводів для обґрунтування їх відмовостійкості (з наук. літ.);
– Виїхали на лінію. За викликом. А тут рульова тяга луснула! І залетіли в кювет (А. Крижанівський);
Водії перевіряють гальма, рульові управління. Рівно о п'ятій автобуси виходять на лінію (з газ.);
Релейним рульовим приводам властиві автоколивальні режими, які можуть бути допустимі або недопустимі (з наук. літ.).
2. у знач. ім. рульови́й, во́го, ч. Той, хто править рулем на судні.
Ад'ютант полковника був приставлений до рульового у рубку (В. Собко).
РУЛЬО́ВИЙ, а, е.
Стос. до руля.
Рульове покриття.
Словник української мови (СУМ-20)