румовище

РУМО́ВИЩЕ, а, с., заст.

Руїна.

Тільки .. румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло (І. Франко);

І нова красуня-шахта підвелася, як жива, – З попелища, з румовища (С. Воскрекасенко);

В румовищі фашист лежав без ніг (І. Гончаренко);

* Образно. Іван Франко .. закликав нас бути готовими до того менту, коли, розваляться імперії, а на їх румовищах постануть вільні нації (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. румовище — Румови́ще: Румо́вище: — руїна [14,I] — тут: попіл; пил від вибуху [51] Румови́ща: — руїни [19]  Словник з творів Івана Франка
2. румовище — румо́вище іменник середнього роду руїна арх.  Орфографічний словник української мови
3. румовище — -а, с., заст. Руїна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. румовище — румо́вище руїна, уламки, сміття (ст): Був близько, коли на Городецькій впали бомби ескадрильї німецьких літаків. Літаки появилися тут несподівано і летіли так високо, що їх ніхто не помітив. Два великі будинки розсипалися в порох.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. румовище — РУЇ́НА перев. мн. (залишки зруйнованої споруди, населеного пункту), РУЙНО́ВИЩЕ, ЗВА́ЛИЩЕ розм., ГРУЗ розм., РОЗВА́ЛИЩЕ розм. рідко, РУМО́ВИЩЕ заст., ПРАХ заст. Нехай же сад всесвітній устає Там, де ридала мати на руїні! (М.  Словник синонімів української мови
6. румовище — РУМО́ВИЩЕ, а, с., заст. Руїна. Тільки.. румовище печі свідчило, що тут стояло людське житло (Фр., І, 1955, 179); І нова красуня-шахта підвелася, як жива,— З попелища, з румовища (Воскр., З перцем!, 1957, 73); В румовищі фашист лежав без ніг (Гонч., Вибр., 1959, 373).  Словник української мови в 11 томах