рура
РУ́РА, и, ж., розм.
Те саме, що труба́ 1.
В їдальні палилося в двох величезних кахлевих печах, а до того попід долівку йшла кам'яна рура, котрою пускали тепло з кухні (Б. Лепкий);
Вода текла рурами в різних напрямках (С. Ковалів);
Машина гула безперервно, і безперервно бахкали вибухи газу з вихлопної рури... (І. Багряний);
Надвечір там, де нафту здобували, Взяли високу руру з свердловин, В однім кінці – знамено приладнали, А інший – глибоко у ґрунт замурували Бетонним розчином (Л. Забашта).
Словник української мови (СУМ-20)