рура
РУ́РА, и, ж., розм. Те саме, що труба́ 1.
Вода текла рурами в різних напрямках (Ков., Світ.., 1960, 24);
Надвечір там, де нафту здобували, Взяли високу руру з свердловин, В однім кінці — знамено приладнали, А інший — глибоко у грунт замурували Бетонним розчином (Забашта. Вибр., 1958, 214).
Словник української мови (СУМ-11)