рухомий
РУХО́МИЙ, а, е.
1. Який перебуває в постійному русі.
Світ є рухома матерія (з навч. літ.);
У межах нульової смуги сонячного вітру густина рухомої плазми найбільша і, очевидно, сягає критичної величини (із журн.).
2. Який переміщається з місця на місце.
На рухомих пісках рослини не встигають розвинути досить міцну кореневу систему, здатну протистояти вітрові (з наук.-попул. літ.);
// Який переноситься, перевозиться з місця на місце.
Щоб уникнути перегрівання рослин і досягти рівномірного освітлення, широко використовують рухому освітлювальну установку (з наук. літ.);
Рухома кіноустановка.
3. Який може бути переміщений з одного місця в інше.
Дав [Єремія] приказ слугам якмога швидше укладати його пожитки, складати на вози намети, хапати похапцем зброю, коні та всяке рухоме добро (І. Нечуй-Левицький);
Гуляли це не загорьовані трударі, не жителі нужденних халуп на бідацькій приміській околиці, а безжурні володарі всього рухомого і нерухомого добра на землі (Ю. Смолич).
4. Який рухається завдяки своїй будові (про механізм, машину, пристрій і т. ін.).
Корпус струга, на якому вміщено різаки, рухомий. Це забезпечує хорошу його маневреність і виймання вугілля в будь-якому місці лави (з наук.-попул. літ.).
5. Який часто змінює свій вираз (про обличчя).
Це був невисокий, навіть присадкуватий чоловік з рухомим .. і красивим лицем (О. Ільченко).
6. перен. Який міняється.
Ціни мають бути і стабільними, і рухомими (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)