руховий
РУХОВИ́Й, а́, е́.
Стос. до руху (у 3, 5 знач.).
Вогнища збудження в центральній нервовій системі зумовлюють руховий неспокій (з навч. літ.);
Слабість м'язів і зв'язок позначається на сповільненні в розвитку рухових умінь – діти, хворі на рахіт, не вміють сидіти, повзати і ходити (з наук. літ.);
// Який приводить що-небудь у рух або керує рухом когось, чогось.
З моменту включення гальмової рухової установки до приземлення корабель пролітає близько 8 тисяч кілометрів (з газ.);
Центральну нервову систему адреналін пригнічує, але закінчення рухових нервів не паралізує (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)