ручаєць

РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч.

Зменш. до руча́й.

У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. ручаєць — руча́єць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ручаєць — -айця, ч. Зменш. до ручай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ручаєць — РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч. Зменш. до руча́й. У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Ле, Побратими, 1954, 40).  Словник української мови в 11 томах
4. ручаєць — Ручай, -ча́ю м. Ручей. Приблудився до гаю, дрібненького ручаю і став коня панувати. Чуб. V. 946. ум. ручаєць. Чуб. 1ІІ. 305.  Словник української мови Грінченка