ряботиння
РЯБОТИ́ННЯ, я, с., збірн.
1. Шрами від віспи або руді пігментні цяточки на шкірі людини.
Його червоне обличчя в густому ряботинні не віщувало нічого втішного (С. Голованівський).
2. Плями або цяточки іншого кольору на якому-небудь фоні.
Руки й груди [Литки] були, наче січкарня з двома дишлами, обличчя, як розрізаний надвоє найдостигліший кавун з чорним насінням-ряботинням (Г. Епік).
3. чого. Безліч предметів, від яких рябить в очах.
В повітрі заколивалося ряботиння недбало скинутих бомб (М. Стельмах).
4. Дрібні хвилі на поверхні води; брижі.
Кругом весла повільно Ряботиння наростає (М. Шпак);
Весняний вітер сердито скуб солом'яну стріху і притрушував синювато-іскристе ряботиння калюж (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)