ряботіння
РЯБОТІ́ННЯ, я, с., розм.
Дія і стан за знач. ряботі́ти.
Не до душі прийшлася вона [Одеса] йому з своїм ряботінням, галасом та неспокоєм курорту (Дніпрова Чайка);
Насичене благосною силою, осяяне усміхом мудрої вибачливості, прорізане зморшками вічності лице злегка нахилене донизу, до застиглого ряботіння голів (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)