ряботиння
РЯБОТИ́ННЯ, я, с., збірн.
1. Шрами від віспи або руді пігментні цяточки на шкірі людини.
Його червоне обличчя в густому ряботинні не віщувало нічого втішного (Голов., Тополя.., 1965, 11).
2. Плями або цяточки іншого кольору на якому-небудь фоні.
Руки й груди [Литки] були, наче січкарня з двома дишлами, обличчя, як розрізаний надвоє най-достигліший кавун з чорним насінням-ряботинням (Епік, Тв., 1958, 36).
3. чого. Безліч предметів, від яких рябить в очах.
В повітрі заколивалося ряботиння недбало скинутих бомб (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 557).
4. Дрібні хвилі на поверхні води; брижі.
Кругом весла повільно Ряботиння наростає (Шпак, Вибр., 1952, 108);
Весняний вітер сердито скуб солом’яну стріху і притрушував синювато-іскристе ряботиння калюж (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 54).
Словник української мови (СУМ-11)