ряднина
РЯДНИ́НА, и, ж.
1. Цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі.
В кімнаті квіти і стежки з зеленої ряднини (В. Сосюра);
Тільки почало світати, він зробив з ряднини чорну корогву, рушив з нею по Любячу (С. Скляренко);
// Одяг із такої тканини.
Ти в мами ходиш в грубій ряднині, а в нас будеш ходити в синім кармазині (П. Чубинський);
Мов одірвалось од гіллі, Одно-однісіньке під тином Сидить собі [хлоп'я] в старій ряднині (Т. Шевченко).
2. Те саме, що рядно́ 1.
Катря витягла з-під себе другий край ряднини і вкрила нею сина (Панас Мирний);
Батько вимостив сіном Максимового воза. Заслав картатою рядниною (Є. Кравченко);
* Образно. Минає [Терентій] кучеряві груші. що сумно самотіють у полях, опускається в яруги, що накриваються на ніч м'якою рядниною туману (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)