ряднина
РЯДНИ́НА, и, ж.
1. Цупке домоткане полотно з конопляної або лляної пряжі.
В кімнаті квіти і стежки з зеленої ряднини (Сос., І, 1957, 118);
Тільки почало світати, він зробив з ряднини чорну корогву, рушив з нею по Любячу (Скл., Святослав, 1959, 20);
// Одяг із такої тканини.
Ти в мами ходиш в грубій ряднині, а в нас будеш ходити в синілі кармазині (Чуб., V, 1874, 393);
Мов одірвалось од гіллі, Одно-однісіньке під тином Сидить собі [хлоп’я] в старій ряднині (Шевч., II, 1963, 228).
2. Те саме, що рядно́ 1.
Катря витягла з-під себе другий край ряднини і вкрила нею сина (Мирний, IV, 1955, 298);
Батько вимостив сіном Максимового воза. Заслав картатою рядниною (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 11);
*Образно. Минає [Тсрентій] кучеряві груші. що сумно самотіють у полях, опускається в яруги, що накриваються на ніч м’якою рядниною туману (Стельмах, І, 1962, 499).
Словник української мови (СУМ-11)