рядовичі

РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.).

У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.

Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором – “рядом”, звались рядовичами (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. рядовичі — -ів, мн. (одн. рядович, -а, ч.; рядовка, -и, ж.). 1》 У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору з паном. 2》 У 14-17 ст. – члени торговельних кооперацій, власники лавок у торговельних рядах, жителі торгово-ремісничих поселень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. рядовичі — РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі — категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.  Словник української мови в 11 томах