рядовичі

рядо́вичі

-ів, мн. (одн. рядович, -а, ч.; рядовка, -и, ж.).

1》 У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору з паном.

2》 У 14-17 ст. – члени торговельних кооперацій, власники лавок у торговельних рядах, жителі торгово-ремісничих поселень.

Значення в інших словниках

1. рядовичі — РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі – категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором – “рядом”, звались рядовичами (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. рядовичі — РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі — категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.  Словник української мови в 11 томах