рядовичі
РЯДО́ВИЧІ, ів, мн. (одн. рядо́вич, а, ч.). У давній Русі — категорія залежних людей, які відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном.
Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором — «рядом», звались рядовичами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).
Словник української мови (СУМ-11)