рясно
РЯ́СНО.
Присл. до рясни́й.
На призьбах, святкуючи, рясно Посідав балакучий народ І проводить розмовоньку красно (Дніпрова Чайка);
Як рясно пересипані оповідання й повісті Горького приказками, прислів'ями..! (М. Рильський);
Посієш вчасно – збереш рясно (прислів'я);
Були парубки в старовинних жупанах, взятих рясно на зборки (Ю. Смолич);
Говорила огрядна, рясно вбрана мадам Шило (О. Гончар);
Два їх [продовольчих магазинів] тут усього. Що аж ніяк не пропорційно густоті населення рясно натиканих багатоповерхівок (із журн.);
// у знач. пред.
Цвіту було так рясно, що за ним вони ледве бачили один одного (О. Довженко);
[Мотря:] Груша знову як багато вродила. Давно вже не було на ній так рясно (З. Мороз).
Словник української мови (СУМ-20)