рівненький
РІВНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до рі́вний 1–5.
Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Марко Вовчок);
Позад них визначались на чорній, як оксамит, землі рівненькі рядки буряків (І. Нечуй-Левицький);
Він .. – високий та рівненький собі, мов ясенок (П. Куліш);
Співають [дівчата]: “Порадь мене, Мій батеньку, Кого в дружечки брати. – Бери, доненько, Собі рівненьку, Щоб не було гнівненько” (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)