рівненько
РІВНЕ́НЬКО.
Присл. до рівне́нький.
Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Панас Мирний);
Вона на його не дивиться, а він для неї ж то й стоїть отут рівненько, як стріла (П. Куліш);
– Зимонько-снігурочко, Наша білогрудочко, Не верти хвостом, А труси тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)