рівномірний
РІВНОМІ́РНИЙ, а, е.
1. Однаковий, постійний у всіх своїх частинах, елементах або протягом усієї дії.
Надвечір хмари вкрили небо. Весь світ посірів, і почався обложний дощ, рівномірний і тихий (О. Гончар);
Ланкові звертали особливу увагу на якість поливів, домагалися рівномірного розподілу води по всіх борознах та однакової швидкості просування її, не допускаючи переливання через гребені (з наук. літ.);
Ритмічність – це рівномірне виконання плану випуску продукції день у день, від першого дня місяця до останнього (з газ.);
Добиваємося від наших механізаторів .. прямолінійності і рівномірної глибини оранки (з наук. літ.);
// Який звучить весь час ритмічно, з однаковою силою.
П'яненький Панас Гичка, що був аж задрімав під тихий, рівномірний скрип гарби, прокинувся, мотнув чубом, приладнав до грудей гармошку (Григорій Тютюнник);
// Який здійснюється весь час з однаковою швидкістю, ритмічністю.
Коперник був переконаний у тому, що всі рухи в небесах повинні бути рівномірними і відбуватись по колах (з навч. літ.);
Далеко край села чути рівномірні подихи парового млина (з газ.).
2. заст. Який має однакову з чим-небудь величину.
Що ж це будуть за рівномірні томи? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)