рід
РІД, ро́ду, ч.
1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів.
Первісна дородова община змінилася вищою формою організації суспільства – родовим ладом. Суспільною й економічною організацією людей став рід, який являв собою групу кровних родичів, що спільно вели своє господарство й боролися з силами природи (з наук. літ.);
Група первісних людей, яка займалася спільною працею і була зв'язана спорідненням, називається родом (з навч. літ.);
В результаті зменшення ролі жінки в господарстві материнський рід змінився батьківським родом, на чолі якого стояв чоловік – старійшина роду (з навч. літ.).
2. Ряд поколінь, що походять від одного предка.
[Храпко:] От син – то вже друге діло; то вже – користь.., рід через його не переведеться (Панас Мирний);
Як не є, його рід завжди славився служінням вітчизні й культурою (М. Стельмах);
Вони були десятим коліном генеалогічного роду Горонецького, але не втрачали надії одержати свої маєтки (Григорій Тютюнник);
// збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня.
Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко);
Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж за Зелений Клин. Виряджати його зібрався увесь рід (С. Васильченко);
Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок. – Може б, з'їсти чогось? – вголос подумав дід, оглядаючи свій рід (О. Довженко);
// Уживається на позначення належності за народженням до якої-небудь соціальної групи, національності і т. ін.
Видна була і уся одежа, і таки не проста, а міщанська, бо вона узята була у Липці аж із самісінького Харкова, і не простого, а міщанського роду (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ви чули від батьків і дідів, у якій пошані була наша земля – і грекам давалася взнаки ,і Царгороду. І міста були пишні, і храми, і князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки (О. Довженко);
// рідко. Яка-небудь порода.
Такий уже в їх [них] рід, що вони всі низенькі та натоптувані (Сл. Б. Грінченка);
// звідки, хто. Уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь.
Знаходять студента родом з того району, де працював я (Л. Смілянський);
Кульжан – сирітка. Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля: тонка, струнка, з великими чорними очима, .. вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (З. Тулуб);
– А родом я коваль і зброяр, на всю армію кулемети справляв (Ю. Яновський).
3. Різновид, тип чого-небудь.
В усіх родах українських штанів “матня” .. має симетричну по вертикалі будову (О. Воропай);
// літ. Жанр творів, що виник унаслідок розвитку різних способів відображення дійсності в літературі.
Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (В. Самійленко);
Поема створюється і існує на ґрунті взаємозв'язку двох літературних родів: епосу і лірики (А. Малишко);
Більшість письменників не обмежувалася одним якимсь літературним родом. Леся Українка, наприклад, була поетом, прозаїком, драматургом, літературним критиком, публіцистом, істориком і перекладачем (з наук. літ.).
4. біол. Група тварин або рослин, що об'єднує близькоспоріднені види.
– Я взявся ліпити нову рослину, створювати нову породу. Беру для схрещування рослини різних видів і навіть думаю спробувати – різних родів... І, по можливості, з різних віддалених місцевостей (О. Довженко);
В основу класифікації комах покладено одиницю – вид. Схожі види дають рід (з навч. літ.).
5. лог. Поняття, що включає в себе ряд менш загальних, видових понять.
6. Граматична категорія, властива іменникові багатьох мов.
Рід – граматична категорія, що є однією з класифікаційних ознак іменника (з наук. літ.);
Граматичний рід становить категорію, яка значною мірою виражає морфологічну природу іменника і є однією з визначальних граматичних особливостей його як частини мови (з наук. літ.).
(1) [З] про́сто́го ро́ду – який походить з непривілейованої верстви, непривілейованого класу.
[Наталка:] Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І. Котляревський);
(2) Рід лю́дськи́й – людство.
Рід людський вже тисячі літ на собі ніс кайдани, підвів же тепер він чоло (Леся Українка);
Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем, і втомленим житом, що ніяк не може нагодувати рід людський (М. Стельмах).
○ (3) З (від) [са́мого] ро́ду, у знач. присл. – від народження.
[Химка:] А щоб на других сердиться – ніколи! [Палажка:] То ж ти. Ти інше серце маєш. Добре воно в тебе з самого роду, а Хвенька – злюча (Панас Мирний);
– Сліпий Андрійко співає... – Сліпий від роду? – Де там, осліпили (М. Стельмах);
(4) Свого́ ро́ду, у знач. займ. – своєрідний, певною мірою.
Машина для програмованого навчання є свого роду автоматизованою книгою, у якої не можна перегорнути сторінку доти, поки ця машина-книга не “переконається” в тому, що слухач добре засвоїв матеріал попередньої сторінки (з наук.-попул. літ.);
(5) Тако́го ро́ду, у знач. займ. – подібний до кого-, чого-небудь.
Коли придивишся краще, то ясно видно, що ця удача зароблена ціною величезної повсякденної напруженої роботи і приходить вона не випадково, а цілком закономірно. Удачею саме такого роду володів Сандро Мусадзе (В. Собко).
△ (6) Жіно́чий рід:
а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки́ (див. жі́нка 1, 2).
– Нікчемний той рід жіночий, – каже [батько], – все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Марко Вовчок);
б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання;
(7) Сере́дній рід – граматична категорія, властива деяким мовам, що мають форми трьох родів (протиставляється чоловічому і жіночому).
Середній рід виник на основі первісної категорії неживих предметів (з навч. літ.);
(8) Чолові́чий рід:
а) (збірн., ірон.) чоловіки (див. чолові́к 1, 2).
До чоловічого роду у неї і язик не повернеться... (Панас Мирний);
б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, що мають свій тип відмінювання.
Рід іменників може бути дуже підступною пасткою для перекладача. Це стосується особливо перекладів з близьких мов, зокрема з слов'янських на слов'янські ж. “Боль” в російській мові – жіночого роду, “біль” в українській – чоловічого (М. Рильський).
◇ (9) Без ро́ду й пле́мені – абсолютно одинокий, сам-один.
Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк);
Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя? (Б. Антоненко-Давидович);
// той, хто забув свої витоки, походження, історію.
Ростуть манкурти без роду й племені (з газ.);
Без ро́ду й праро́ду.
“Сама я, дитино моя”, – каже баба. .. – “Дев'ятьох дітей поховала, онуки в землю полягли, правнуки не задержалися, а ти, бабо, доживай віку без роду й прароду..” (Ю. Яновський);
Ні ро́ду ні пле́мені у кого.
[Петро:] Не убивайте мого сина! ..Бачите, у мене нема ні роду ні племені, він у мене один-одним (М. Костомаров);
Вести́ рід див. вести́;
(10) Від ро́ду до ро́ду – завжди, постійно, від покоління до покоління.
В глибині між вербицями дім [Рильського]. Нині вірші народилися в нім. Ті, що будуть від роду до роду Йти по збуджених душах народу (П. Воронько);
З ро́ду в рід.
– Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, – долітали слова Тараса. – Хай перейде її слава з роду в рід (О. Довженко);
(11) [З] яко́го ро́ду хто – уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь.
На селі теж розпитують – хто якого роду... Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився – чи давністю, чи боями, чи послугами. А село знає одну славу – честь (Панас Мирний);
На роду́ (рідше на віку́) напи́сано <�На роду́ напи́саний> див. напи́саний;
Не [з] полохли́вого (лякли́вого) деся́тка (ро́ду) див. деся́ток;
(12) Ні ро́ду ні пло́ду (ні припло́ду) у кого і без дод. – хто-небудь зовсім одинокий, не має родичів.
– Я круглий сирота: ні роду ні плоду, ви мене на ноги поставили, ви мене до розуму довели (Г. Квітка-Основ'яненко);
Куди вона тепер подінеться, сліпа, хто її прийме назад до панського двору? У неї ж ні роду ні плоду (В. Кучер);
Щось своє, щось рідне почула я в йому [ньому]; може, і в його [нього], як у мене, ні роду ні приплоду, та ніхто ні пригорне, ні привітає... (Панас Мирний);
(13) Одного́ ро́ду, одного́ пло́ду – дуже схожі між собою звичками, манерами, зовнішністю і т. ін.
І той [Йосип], і цей [Яків] – одного поля ягода; одного роду, одного плоду... (Панас Мирний);
(14) Уся́кого (рі́зного) ро́ду, книжн. – різноманітний, всілякий.
Щоб покінчити з усякого роду проханнями – пригадую обіцянку Вашу вислати мені ті книжечки, що я лишив у канцелярії Товариства (М. Коцюбинський);
У порядку умовного рефлексу можуть відбуватись і різного роду зміни в процесах відчуття (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)