ріденький
РІДЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до рідки́й 2, 3, 5–7.
Недалеко шляху ріденький перелісок, поміж деревами стоїть у копицях сіно (С. Васильченко);
От те ж саме чоло, ті ж самі очі, ріденькі вуса, гостре підборіддя, – але дух смерті поклав уже свою незриму печать на це обличчя (Г. Хоткевич);
Дощ нудно сіявся над землею і застилав усе навкруги ріденькою млою (С. Голованівський);
Видавлюючи на нарум'яненому обличчі усмішку, вона [акробатка] кланялась у відповідь на ріденькі аплодисменти (О. Донченко);
Супроти міцного, голосистого хору голосок Зіньковича здавався ріденьким, схожим на комарине дзижчання (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)