рід

РІД, ро́ду, ч.

1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів.

Первісна дородова община змінилася вищою формою організації суспільства – родовим ладом. Суспільною й економічною організацією людей став рід, який являв собою групу кровних родичів, що спільно вели своє господарство й боролися з силами природи (з наук. літ.);

Група первісних людей, яка займалася спільною працею і була зв'язана спорідненням, називається родом (з навч. літ.);

В результаті зменшення ролі жінки в господарстві материнський рід змінився батьківським родом, на чолі якого стояв чоловік – старійшина роду (з навч. літ.).

2. Ряд поколінь, що походять від одного предка.

[Храпко:] От син – то вже друге діло; то вже – користь.., рід через його не переведеться (Панас Мирний);

Як не є, його рід завжди славився служінням вітчизні й культурою (М. Стельмах);

Вони були десятим коліном генеалогічного роду Горонецького, але не втрачали надії одержати свої маєтки (Григорій Тютюнник);

// збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня.

Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко);

Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж за Зелений Клин. Виряджати його зібрався увесь рід (С. Васильченко);

Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок. – Може б, з'їсти чогось? – вголос подумав дід, оглядаючи свій рід (О. Довженко);

// Уживається на позначення належності за народженням до якої-небудь соціальної групи, національності і т. ін.

Видна була і уся одежа, і таки не проста, а міщанська, бо вона узята була у Липці аж із самісінького Харкова, і не простого, а міщанського роду (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ви чули від батьків і дідів, у якій пошані була наша земля – і грекам давалася взнаки ,і Царгороду. І міста були пишні, і храми, і князі руського роду, свої князі, а не католицькі недовірки (О. Довженко);

// рідко. Яка-небудь порода.

Такий уже в їх [них] рід, що вони всі низенькі та натоптувані (Сл. Б. Грінченка);

// звідки, хто. Уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь.

Знаходять студента родом з того району, де працював я (Л. Смілянський);

Кульжан – сирітка. Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля: тонка, струнка, з великими чорними очима, .. вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (З. Тулуб);

– А родом я коваль і зброяр, на всю армію кулемети справляв (Ю. Яновський).

3. Різновид, тип чого-небудь.

В усіх родах українських штанів “матня” .. має симетричну по вертикалі будову (О. Воропай);

// літ. Жанр творів, що виник унаслідок розвитку різних способів відображення дійсності в літературі.

Крім поезій ліричних і гумористичних, пробував себе й у драматичному роді (В. Самійленко);

Поема створюється і існує на ґрунті взаємозв'язку двох літературних родів: епосу і лірики (А. Малишко);

Більшість письменників не обмежувалася одним якимсь літературним родом. Леся Українка, наприклад, була поетом, прозаїком, драматургом, літературним критиком, публіцистом, істориком і перекладачем (з наук. літ.).

4. біол. Група тварин або рослин, що об'єднує близькоспоріднені види.

– Я взявся ліпити нову рослину, створювати нову породу. Беру для схрещування рослини різних видів і навіть думаю спробувати – різних родів... І, по можливості, з різних віддалених місцевостей (О. Довженко);

В основу класифікації комах покладено одиницю – вид. Схожі види дають рід (з навч. літ.).

5. лог. Поняття, що включає в себе ряд менш загальних, видових понять.

6. Граматична категорія, властива іменникові багатьох мов.

Рід – граматична категорія, що є однією з класифікаційних ознак іменника (з наук. літ.);

Граматичний рід становить категорію, яка значною мірою виражає морфологічну природу іменника і є однією з визначальних граматичних особливостей його як частини мови (з наук. літ.).

(1) [З] про́сто́го ро́ду – який походить з непривілейованої верстви, непривілейованого класу.

[Наталка:] Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (І. Котляревський);

(2) Рід лю́дськи́й – людство.

Рід людський вже тисячі літ на собі ніс кайдани, підвів же тепер він чоло (Леся Українка);

Земля прислухається до придорожніх пісень і вухатими соняшниками, і вусатим ячменем, і втомленим житом, що ніяк не може нагодувати рід людський (М. Стельмах).

○ (3) З (від) [са́мого] ро́ду, у знач. присл. – від народження.

[Химка:] А щоб на других сердиться – ніколи! [Палажка:] То ж ти. Ти інше серце маєш. Добре воно в тебе з самого роду, а Хвенька – злюча (Панас Мирний);

– Сліпий Андрійко співає... – Сліпий від роду? – Де там, осліпили (М. Стельмах);

(4) Свого́ ро́ду, у знач. займ. – своєрідний, певною мірою.

Машина для програмованого навчання є свого роду автоматизованою книгою, у якої не можна перегорнути сторінку доти, поки ця машина-книга не “переконається” в тому, що слухач добре засвоїв матеріал попередньої сторінки (з наук.-попул. літ.);

(5) Тако́го ро́ду, у знач. займ. – подібний до кого-, чого-небудь.

Коли придивишся краще, то ясно видно, що ця удача зароблена ціною величезної повсякденної напруженої роботи і приходить вона не випадково, а цілком закономірно. Удачею саме такого роду володів Сандро Мусадзе (В. Собко).

△ (6) Жіно́чий рід:

а) (збірн., розм., ірон.) те саме, що жінки́ (див. жі́нка 1, 2).

– Нікчемний той рід жіночий, – каже [батько], – все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки (Марко Вовчок);

б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, які мають свій тип відмінювання;

(7) Сере́дній рід – граматична категорія, властива деяким мовам, що мають форми трьох родів (протиставляється чоловічому і жіночому).

Середній рід виник на основі первісної категорії неживих предметів (з навч. літ.);

(8) Чолові́чий рід:

а) (збірн., ірон.) чоловіки (див. чолові́к 1, 2).

До чоловічого роду у неї і язик не повернеться... (Панас Мирний);

б) лексико-граматичні особливості певної групи іменників, що мають свій тип відмінювання.

Рід іменників може бути дуже підступною пасткою для перекладача. Це стосується особливо перекладів з близьких мов, зокрема з слов'янських на слов'янські ж. “Боль” в російській мові – жіночого роду, “біль” в українській – чоловічого (М. Рильський).

◇ (9) Без ро́ду й пле́мені – абсолютно одинокий, сам-один.

Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк);

Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя? (Б. Антоненко-Давидович);

// той, хто забув свої витоки, походження, історію.

Ростуть манкурти без роду й племені (з газ.);

Без ро́ду й праро́ду.

“Сама я, дитино моя”, – каже баба. .. – “Дев'ятьох дітей поховала, онуки в землю полягли, правнуки не задержалися, а ти, бабо, доживай віку без роду й прароду..” (Ю. Яновський);

Ні ро́ду ні пле́мені у кого.

[Петро:] Не убивайте мого сина! ..Бачите, у мене нема ні роду ні племені, він у мене один-одним (М. Костомаров);

Вести́ рід див. вести́;

(10) Від ро́ду до ро́ду – завжди, постійно, від покоління до покоління.

В глибині між вербицями дім [Рильського]. Нині вірші народилися в нім. Ті, що будуть від роду до роду Йти по збуджених душах народу (П. Воронько);

З ро́ду в рід.

– Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, – долітали слова Тараса. – Хай перейде її слава з роду в рід (О. Довженко);

(11) [З] яко́го ро́ду хто – уживається для визначення місця народження, національності, фаху і т. ін. кого-небудь.

На селі теж розпитують – хто якого роду... Тільки те неоднаково, що в городі питають: чим той рід уславився – чи давністю, чи боями, чи послугами. А село знає одну славу – честь (Панас Мирний);

На роду́ (рідше на віку́) напи́сано <�На роду́ напи́саний> див. напи́саний;

Не [з] полохли́вого (лякли́вого) деся́тка (ро́ду) див. деся́ток;

(12) Ні ро́ду ні пло́ду (ні припло́ду) у кого і без дод. – хто-небудь зовсім одинокий, не має родичів.

– Я круглий сирота: ні роду ні плоду, ви мене на ноги поставили, ви мене до розуму довели (Г. Квітка-Основ'яненко);

Куди вона тепер подінеться, сліпа, хто її прийме назад до панського двору? У неї ж ні роду ні плоду (В. Кучер);

Щось своє, щось рідне почула я в йому [ньому]; може, і в його [нього], як у мене, ні роду ні приплоду, та ніхто ні пригорне, ні привітає... (Панас Мирний);

(13) Одного́ ро́ду, одного́ пло́ду – дуже схожі між собою звичками, манерами, зовнішністю і т. ін.

І той [Йосип], і цей [Яків] – одного поля ягода; одного роду, одного плоду... (Панас Мирний);

(14) Уся́кого (рі́зного) ро́ду, книжн. – різноманітний, всілякий.

Щоб покінчити з усякого роду проханнями – пригадую обіцянку Вашу вислати мені ті книжечки, що я лишив у канцелярії Товариства (М. Коцюбинський);

У порядку умовного рефлексу можуть відбуватись і різного роду зміни в процесах відчуття (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рід — (ряд поколінь) фамілія, (ширше) плем'я, (вишукано, з гордістю) порода, книжн. династія, зневажл. кодло. Словник синонімів Полюги
  2. рід — рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. рід — Морфологічна категорія, форми якої у граматичній стилістиці можуть використовуватись як показник належності тексту до певного стилю, як стилістичний засіб. Словник стилістичних термінів
  4. рід — Родина, рідня, як ім. рідні; (кельтів) клан, (царів) династія; Р. порода; (військ) тип, категорія, вид; ФР. ґатунок, сорт; п! ПОКОЛІННЯ, КОДЛО. Словник синонімів Караванського
  5. рід — див. родина Словник синонімів Вусика
  6. рід — Таксономічна одиниця в систематиці рослин, що об'єднує філогенетично близькі види. Словник термінів з агрофітоценології
  7. рід — [р'ід] роду, м. (ў) роуд'у, мн. роди, роуд'іў два родие Орфоепічний словник української мови
  8. рід — роду, ч. 1》 Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів. 2》 Ряд поколінь, що походять від одного предка. || збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. рід — 1. гатунок, відміна, див. сорт, категорія, розряд 2. це родинний Словник чужослів Павло Штепа
  10. рід — Виділась з родами. Відвідала родину. Він з роду такий, як. глина м'ягкий. Дуже податливий, хоче усім догодити. Козацькому роду нема переводу. Козацький рід не зводиться. Ми такого роду, що п'ємо горілку, як воду. Хваляться пияки. Нема роду без вироду. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. рід — I одиниця у систематиці організмів, нижча від ряду, включає близько споріднені види. II група родичів, що включає осіб, які походять від одного спільного предка (міфологічного), характеризується спільною символікою, в більшості випадків екзогамністю... Універсальний словник-енциклопедія
  12. рід — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя?... Фразеологічний словник української мови
  13. рід — (у логіці), див. вид і рід у логіці Філософський енциклопедичний словник
  14. рід — ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду). Словник синонімів української мови
  15. рід — Рід, ро́ду, ро́дові, на роду́ і на ро́ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. рід — РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом. Словник української мови в 11 томах