1. Словник синонімів української мови

рід

ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду). Він був з походження француз, і мав козацькі довгі вуса, і очі добрі та ясні (В. Сосюра); Я всіляко намагався вияснити його родовід, та Разуєв ухилявся від відповіді (В. Логвиненко); Анатолій Пилипенко, родом з села Шевченкове на Черкащині, змалку звик до важкої роботи на землі (Ю. Мартич); (Петро:) Я чоловік простої породи, простим і зостануся. Таку мені й жінку треба. Хай не буде вона панею, а буде помішницею (Панас Мирний); Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом. Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити (Остап Вишня).

РІД (ряд поколінь, що походять від одного предка), РОДИ́НА, ДИНА́СТІЯ, ПОРО́ДА розм., ПОРІ́ДДЯ розм., ПОРІ́ДНЯ розм., КО́ДЛО зневажл., ФАМІ́ЛІЯ заст., ГНІЗДО́ заст., ПЛІД заст., ПЛЕ́М'Я заст. Розкоренився й рід Саєнків — жіноче кодло панів Польських (Панас Мирний); Він з родини розкольників (Григорій Тютюнник); Якщо вірити, то прадід прадіда, перший з династії Якимовичів, був теж дяком (О. Довженко); — Дуже я хотів би породичатися з вами.. — Породичатись, Гнате, не штука. Але ж, як говорять: не шукай вроду, а шукай породу (М. Стельмах); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя (С. Чорнобривець); З нашої порідні не було такого (Словник Б. Грінченка); — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Цар Гарівчандра.. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (І. Франко); Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (І. Котляревський); (Вересай:) Хто ж ви будете, люди добрі? З якого села, роду-племені? (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рід — (ряд поколінь) фамілія, (ширше) плем'я, (вишукано, з гордістю) порода, книжн. династія, зневажл. кодло. Словник синонімів Полюги
  2. рід — рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. рід — Морфологічна категорія, форми якої у граматичній стилістиці можуть використовуватись як показник належності тексту до певного стилю, як стилістичний засіб. Словник стилістичних термінів
  4. рід — Родина, рідня, як ім. рідні; (кельтів) клан, (царів) династія; Р. порода; (військ) тип, категорія, вид; ФР. ґатунок, сорт; п! ПОКОЛІННЯ, КОДЛО. Словник синонімів Караванського
  5. рід — див. родина Словник синонімів Вусика
  6. рід — Таксономічна одиниця в систематиці рослин, що об'єднує філогенетично близькі види. Словник термінів з агрофітоценології
  7. рід — [р'ід] роду, м. (ў) роуд'у, мн. роди, роуд'іў два родие Орфоепічний словник української мови
  8. рід — роду, ч. 1》 Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів. 2》 Ряд поколінь, що походять від одного предка. || збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. рід — 1. гатунок, відміна, див. сорт, категорія, розряд 2. це родинний Словник чужослів Павло Штепа
  10. рід — РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася вищою формою організації суспільства – родовим ладом. Словник української мови у 20 томах
  11. рід — Виділась з родами. Відвідала родину. Він з роду такий, як. глина м'ягкий. Дуже податливий, хоче усім догодити. Козацькому роду нема переводу. Козацький рід не зводиться. Ми такого роду, що п'ємо горілку, як воду. Хваляться пияки. Нема роду без вироду. Приповідки або українсько-народня філософія
  12. рід — I одиниця у систематиці організмів, нижча від ряду, включає близько споріднені види. II група родичів, що включає осіб, які походять від одного спільного предка (міфологічного), характеризується спільною символікою, в більшості випадків екзогамністю... Універсальний словник-енциклопедія
  13. рід — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя?... Фразеологічний словник української мови
  14. рід — (у логіці), див. вид і рід у логіці Філософський енциклопедичний словник
  15. рід — Рід, ро́ду, ро́дові, на роду́ і на ро́ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. рід — РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом. Словник української мови в 11 томах