рід

без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя? (Б. Антоненко-Давидович); // Той, хто забув свої витоки, походження, історію. Ростуть манкурти без роду й племені (З газети). без ро́ду й праро́ду. “Сама я, дитино моя”,— каже баба. ..— “Дев’ятьох дітей поховала, онуки в землю полягли, правнуки не задержалися, а ти, бабо, доживай віку без роду й прароду..” (Ю. Яновський). ні ро́ду ні пле́мені у кого. (Петро:) Не убивайте мого сина! ..Бачите, у мене нема ні роду ні племені, він у мене один-одним (М. Костомаров).

від ро́ду до ро́ду. Завжди, постійно, від покоління до покоління. В глибині між вербицями дім (Рильського). Нині вірші народилися в нім. Ті, що будуть від роду до роду Йти по збуджених душах народу (П. Воронько). з ро́ду в рід. — Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам,— долітали слова Тараса.— Хай перейде її слава з роду в рід (О. Довженко).

на роду́ (рідше на віку́) напи́сано кому і без додатка. Кому-небудь судилося щось заздалегідь або від народження. (Наталка:) Так йому на роду написано, щоб жити багатим до старості, а умерти бідним (І. Котляревський); Так що ж воно таке — покликання? Схоже ніби на те, що кожній людині на роду написано, як говориться в народі, ким бути (В. Сухомлинський); — Оце поїдемо до превражого сина Гвинтовки та вкрадемо ще раз Череванівну. Мабуть, їй на віку написано моїх рук не минути (П. Куліш). на роду́ напи́саний. — Ой сестриці! І Ясь мені сподобавсь, а бідність, здається, вже на роду мені написана — і дома не зазнала я розкоші (І. Нечуй-Левицький); Малювати, творити прекрасне — це, він вважав, написане йому на роду, заповідане від матері (О. Гончар).

не (з) полохли́вого (лякли́вого, боязко́го і т. ін.) деся́тка (ро́ду). Хоробрий, сміливий, небоязкий. — Хлопець не полохливого десятка. А що поранило його, це ж не його провина (А. Головко); Видно, людина має свою думку і вдачею не з полохливого десятка (О. Гончар); Ми не лякливого десятка.., Є в нас міцна народна хватка (В. Іванович); — А ми не боїмось ..— Знаю, не полохливого роду (О. Гончар).

ні ро́ду ні пло́ду (ні припло́ду) у кого і без додатка. Хто-небудь зовсім одинокий, не має родичів. — Я круглий сирота: ні роду ні плоду, ви мене на ноги поставили, ви мене до розуму довели (Г. Квітка-Основ’яненко); Куди вона тепер подінеться, сліпа, хто її прийме назад до панського двору? У неї ж ні роду ні плоду (В. Кучер); Щось своє, щось рідне почула я в йому (ньому); може, і в його (нього), як у мене, ні роду ні приплоду, та ніхто ні пригорне, ні привітає… (Панас Мирний).

одного́ ро́ду, одного́ пло́ду. Дуже схожі між собою звичками, манерами, зовнішністю і т. ін. І той (Йосип), і цей (Яків) — одного поля ягода; одного роду, одного плоду… (Панас Мирний).

прекра́сна полови́на (стать) (ро́ду людсько́го). Жінки. — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського… (М. Коцюбинський).

прекра́сна (слаба́) стать (полови́на) (ро́ду людсько́го) збірн., жарт. Жінки. — З дівчатами у розмови не встрявав, .. намагався (Дмитро) триматися подалі від представників прекрасної статі (П. Гуріненко); — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського (М. Коцюбинський); сла́бша полови́на. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський).