рід

(у логіці), див. вид і рід у логіці

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рід — РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася вищою формою організації суспільства – родовим ладом. Словник української мови у 20 томах
  2. рід — [р'ід] роду, м. (ў) роуд'у, мн. роди, роуд'іў два родие Орфоепічний словник української мови
  3. рід — Рід, ро́ду, ро́дові, на роду́ і на ро́ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. рід — Виділась з родами. Відвідала родину. Він з роду такий, як. глина м'ягкий. Дуже податливий, хоче усім догодити. Козацькому роду нема переводу. Козацький рід не зводиться. Ми такого роду, що п'ємо горілку, як воду. Хваляться пияки. Нема роду без вироду. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. рід — роду, ч. 1》 Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об'єднання кровних родичів. 2》 Ряд поколінь, що походять від одного предка. || збірн. Усі родичі, рідні; родина, рідня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рід — Родина, рідня, як ім. рідні; (кельтів) клан, (царів) династія; Р. порода; (військ) тип, категорія, вид; ФР. ґатунок, сорт; п! ПОКОЛІННЯ, КОДЛО. Словник синонімів Караванського
  7. рід — Таксономічна одиниця в систематиці рослин, що об'єднує філогенетично близькі види. Словник термінів з агрофітоценології
  8. рід — I одиниця у систематиці організмів, нижча від ряду, включає близько споріднені види. II група родичів, що включає осіб, які походять від одного спільного предка (міфологічного), характеризується спільною символікою, в більшості випадків екзогамністю... Універсальний словник-енциклопедія
  9. рід — (ряд поколінь) фамілія, (ширше) плем'я, (вишукано, з гордістю) порода, книжн. династія, зневажл. кодло. Словник синонімів Полюги
  10. рід — рід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  11. рід — див. родина Словник синонімів Вусика
  12. рід — 1. гатунок, відміна, див. сорт, категорія, розряд 2. це родинний Словник чужослів Павло Штепа
  13. рід — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя?... Фразеологічний словник української мови
  14. рід — ПОХО́ДЖЕННЯ (належність за народженням до певної національності, класу, місцевості тощо), РОДОВІ́Д, РІД, ПОРО́ДА, КРОВ (з означ. — належність за народженням до певної соціальної верстви); ГЕНЕАЛО́ГІЯ (історія роду). Словник синонімів української мови
  15. рід — РІД, ро́ду, ч. 1. Форма спільності людей за первіснообщинного ладу, господарське і соціальне об’єднання кровних родичів. Первісна дородова община змінилася більш високою формою організації суспільства — родовим ладом. Словник української мови в 11 томах
  16. рід — Морфологічна категорія, форми якої у граматичній стилістиці можуть використовуватись як показник належності тексту до певного стилю, як стилістичний засіб. Словник стилістичних термінів