ріг

РІГ, ч.

1. род. ро́га. На голові деяких ссавців – твердий кістковий наріст, що звужується до кінця.

– Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (І. Нечуй-Левицький);

Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (М. Трублаїні);

Марія мимоволі зиркнула на повітку, з дверей якої виглядала голова їхньої .. корови, що так гордовито тримала над собою роги, наче перед всіма пишалася ними. Аякже – мужицька годувальниця (М. Стельмах);

* У порівн. Сохли вздовж стіни великі вила і наставляли засмалені кінці, немов волячі роги (М. Коцюбинський);

// Відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст.

Роги жука;

// Що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин.

Дожидаємо вечора, а ввечері – на могилу. Ледве нам сяють місяцеві роги (Марко Вовчок);

// Порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття.

По .. бокових покоях стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (О. Стороженко).

2. род. ро́гу, тільки одн. Роговий покрив.

Щоденне обмивання копит від грязі після роботи коня .. запобігає сухості рогу (з навч. літ.);

// Кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь.

Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс (Н. Кобринська);

– Найцікавіше те, – додала пані Агнеса, – що в цьому будинку всі меблі з оленячого рогу (З. Тулуб);

Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо (з наук. літ.).

3. род. ро́га. Вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону.

З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос – то ріг скотаря (І. Франко);

І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (О. Олесь).

4. род. ро́гу. Місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік.

Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці (І. Франко);

Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками (В. Кучер);

Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі (П. Колесник).

5. род. ро́гу. Місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета.

Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще землі (М. Коцюбинський);

Артилеристи в самих гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю (О. Гончар);

Рука судорожно стискала ріг нічного столика, що стояв зараз обік ліжка (І. Франко);

[Стеха:] Точнісінько таку [хусточку] був купив мені другий мій чоловік Юхим, тільки в тієї були зелені квітки на рогах (В. Самійленко).

6. род. ро́гу. Те саме, що мис.

Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам'яний ріг, що виступав у море (М. Коцюбинський).

7. род. ро́гу, рідко. Сторона, край чого-небудь.

Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села (Марко Вовчок);

По службі Божій чотири найславніші проповідники на всі чотири роги світа почали поучати зібраних про важність і красоту сього празника (І. Франко).

8. тільки мн., заст. Уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки.

◇ [Аж] о́чі ро́гом див. о́ко¹;

[Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <�І о́чі ро́гом ста́ли> <�О́чі почина́ють лі́зти ро́гом> див. о́ко¹;

Бра́ти / взя́ти (схопи́ти) за ро́ги див. бра́ти;

Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) бика́ за ро́ги див. бра́ти;

Виставля́ти / ви́ставити ро́ги див. виставля́ти;

Воло́ві ши́ю (ро́ги) скру́тить (мо́же скрути́ти) див. скру́чувати;

(1) З-за ро́гу – нишком, крадучись, таємно.

Чоловік .. стріляв з-за рогу, підло, по-злодійському (Л. Смілянський);

Відкрито не виходять, із-за рогу б'ють, і це ж тільки початок, .. а скільки їх ще буде, скільки ще куль із-за рогу просвистить, поки все ввійде в береги і життя потече, як широка течія Дніпрова (О. Гончар);

Зігну́ти (скрути́ти) в бара́нячий ріг див. згина́ти;

Лі́зти (грубо пе́рти, пе́ртися і т. ін.) / полі́зти на роже́н (про́ти рожна́) <�Лі́зти на ро́ги> див. лі́зти;

Лі́зти чо́ртові (чо́рту) на ро́ги (в зу́би) <�Лі́зти (наско́чити) само́му чо́ртові на ро́ги> див. лі́зти;

Мішко́м з-за ро́гу вда́рено (вда́рили) див. ударя́ти;

Наставля́ти / наста́вити ро́ги див. наставля́ти¹;

(2) На́че нама́ханий із-за ро́гу мішко́м (д) див. приби́тий;

Показа́ти, де ко́зам ро́ги пра́влять див. пока́зувати;

Показа́ти / рідко пока́зувати [свої́] зу́би (ро́ги, па́зурі) див. пока́зувати;

Полі́зти до чо́рта на ро́ги див. полі́зти;

(3) Ріг доста́тку – символ невичерпного багатства.

Старовинний герб Харкова красномовно говорить про багатство й родючість краю: на зеленому полі щита навхрест лежать ріг достатку з квітами й плодами та Меркуріїв жезл (з наук.-попул. літ.);

(4) Ро́ги пра́вити (д) див. укру́чувати¹; Ро́гом вила́зити (вихо́дити) / ви́лізти (ви́йти) див. вила́зити;

Ро́гом полі́зти див. полі́зти;

Скрути́ти (облама́ти, вкрути́ти, прите́рти) / скру́чувати (обла́мувати, вкру́чувати, притира́ти, пра́вити) ро́ги див. скру́чувати;

Скрути́ти ро́ги само́му чо́ртові (чо́рту) див. скру́чувати;

[Там (туди́),] де ко́зам ро́ги пра́влять <�Там, де Си́дір ко́зам ро́ги пра́вить> див. пра́вити³;

Те́мний (сліпи́й і т. ін.), як таба́ка в ро́зі див. те́мний;

У чо́рта на рога́х (на за́пічку) див. чорт;

Хоч ло́бом (голово́ю) би́йся в (об) стіну́ (в (об) мур, ріг і т. ін.) див. би́тися;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] з-за ро́гу (з-за вугла́, з-за угла́) [мішко́м] приби́тий (приши́блений, рідко вульг. нама́ханий) див. приби́тий;

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) з ро́га доста́тку (Амальте́ї), книжн. – у великій кількості, щедро, рясно.

Розгорнувши блокнот, Зоня шпурнула цифрами, як з рога достатку (Ірина Вільде);

– Для мого попередника союзники не шкодували нічого, – вів далі Врангель, – все на нього сипалось, як із рога достатку, а я за кожен патрон, за кожен снаряд мушу кланятись (О. Гончар);

Осінній холодок над спраглою землею Шатро гаптоване широке розіп'яв. І з рук його падуть, як з рога Амальтеї, Плоди, налиті вщерть, і довгі пасма трав (М. Рильський).