ріг

(рогу) ч.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріг — ріг 1 іменник чоловічого роду предмет ріг 2 іменник чоловічого роду матеріал; зовнішній кут чогось Орфографічний словник української мови
  2. ріг — муз. ріжок; (вулиці) д. вугол; (стола) край, кут; (берега) мис; (місяця) кінчик; (якоря) сов. лапа; мн. РОГИ, див. ЗРАДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. ріг — I [р'іг] рога (предмет) і рогу (матеріал), м. (на) роз'і, мн. роги, роуг'іў II [р'іг] рогу, м. (на) роз'і (зовнішній кут чогось) Орфоепічний словник української мови
  4. ріг — ч. 1》 род. рога. На голові деяких ссавців – твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. || Відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст. Роги жука. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ріг — Духовий музичний інструмент, виготовлений з рогів тварин. Спочатку був сигнальним інструментом, використовувався воїнами, пастухами, мисливцями, пізніше застосовувався музикантами як духовий інструмент (див. Цинк, Серпент). Словник-довідник музичних термінів
  6. Ріг — Ріг Достатку (чи Благоденства), символ процвітання. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. ріг — РІГ, ч. 1. род. ро́га. На голові деяких ссавців – твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. – Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (І. Нечуй-Левицький); Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (М. Словник української мови у 20 томах
  8. ріг — ріг: ◊ прите́рти ро́ги вул. 1. вгамувати, втихомирити (ср, ст) 2. змусити підкоритися; зробити покірним, приборкати (ст) (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. ріг — Показав роги. Пізиали його добре. Зрадив свій характер. Утер йому роги. Понизив його в очах людей. Якби свиня роги мала, то людей би поколола. Про зарозумілого та лукавого чоловіка, що хотівби усім накоїти лиха. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. ріг — (аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. Фразеологічний словник української мови
  11. ріг — МИС (частина суші, яка гострим кутом входить у море, озеро тощо), РІГ, КОСА́ (намивна вузька частина суші). Жовті піщані миси виступали в річку (О. Словник синонімів української мови
  12. ріг — Ріг, ро́га (одного) і ро́гу (матеріалу); ро́ги, ро́гів (у тварин) ріг, ро́гу; роги́, -гі́в (угол) ріг, ро́гу; ро́ги, -гів (геогр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ріг — РІГ, ч. 1. род. ро́га. На голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. — Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317); Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (Трубл. Словник української мови в 11 томах
  14. ріг — Ріг, рога м. 1) Ротъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. І. 129. втяти, збити, притерти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. Словник української мови Грінченка