ріг

РІГ, ч.

1. род. ро́га. На голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця.

— Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317);

Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (Трубл., Вовки.., 1936, 37);

Марія мимоволі зиркнула на повітку, з дверей якої виглядала голова їхньої.. корови, що так гордовито тримала над собою роги, наче перед всіма пишалася ними. Аякже — мужицька годувальниця (Стельмах, І, 1962, 510);

*У порівн. Сохли вздовж стіни великі вила і наставляли засмалені кінці, немов волячі роги (Коцюб., II, 1955, 125);

// Відросток на голові у деяких комах та м’якотілих тварин, що нагадує такий наріст.

Роги жука;

// Що-небудь, що формою нагадує кістковий наріст на голові тварин.

Дожидаємо вечора, а ввечері — на могилу. Ледве нам сяють місяцеві роги (Вовчок, І, 1955, 183);

// Порожнистий, спеціально оброблений кістковий наріст, що вживається для зберігання в ньому чого-небудь або як посуд для пиття.

По.. бокових покоях стояли столи, заставлені туровими рогами, келихами і чарками з чистого золота (Стор., І, 1957, 371).

◊ Бра́ти (взя́ти) бика́ за ро́ги див. бик¹;

Вкрути́ти (злама́ти, прикрути́ти, скрути́ти і т. ін.) ро́ги кому — те саме, що У бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́ти) ( див. бара́нячий).

— А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (Кучер, Трудна любов, 1960, 441);

Лі́зти (наска́кувати, наско́чити і т. ін.) чо́ртові на ро́ги див. чорт;

Могти́ воло́ві ро́ги скрути́ти — бути дуже сильним.

Наталка глянула на свої худі, тоненькі руки.. і зітхнула. Справді, їй не рівнятися з дужою і відчайдушною Параскою, що може волові роги скрутити (Добр., Очак. розмир, 1965, 27);

Обла́мувати ро́ги див. обла́мувати¹;

О́чі ро́гом лі́зуть (лі́зли, вила́зять, ви́лізли, полі́зли і т. ін.) див. о́ко¹;

Пока́зувати (показа́ти) ро́ги — чинити кому-небудь опір, виявляючи незадоволення чимсь, або бути готовим до захисту.

Тепер уже настала для них гірка година. Батько до нестями марнувався, мати їла себе, свого чоловіка й дітей. Тоді й батько показав роги (Круш., Буденний хліб.., 1960, 39);

Прите́рти ро́ги див. притира́ти;

Ріг доста́тку — символ невичерпного багатства.

Старовинний герб Харкова красномовно говорить про багатство і родючість краю: на зеленому полі щита навхрест лежать ріг достатку з квітами й плодами та меркуріїв жезл (Наука.., 10, 1965, 39);

Ро́ги виставля́ти (ви́ставити) — з неприязню, вороже зустрічати кого-небудь;

Ро́гом вила́зити (ви́лізти, вихо́дити, ви́йти) кому — мати для кого-небудь негативні наслідки.

— Значить, так, одвезем їх [бійців] на Борзенків хутір до кума Никифора. А він уже зна як. Ну, я пішов. Глядіть же, бісові сини, під бабськими спідницями засядете — прокляну. І мій хліб-сіль рогом вилізе (Тют., Вир, 1964, 325);

Туди (там), де ко́зам ро́ги пра́влять див. коза́;

У бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́ти) див. бара́нячий;

Як з ро́га доста́тку (Амальте́ї) — у дуже великій кількості.

Осінній холодок над спраглою землею Шатро гаптоване широко розіп’яв. І з рук його падуть, як з рога Амальтеї, Плоди, налиті вщерть, і довгі пасма трав (Рильський, І, 1960, 259).

2. род. ро́гу, тільки одн. Роговий покрив.

Щоденне обмивання копит від грязі після роботи коня.. запобігає сухості рогу (Профіл. захвор.., 1955, 213);

// Кісткова речовина, що використовується для виготовлення чого-небудь.

Витягнула [пані] з кишені оправлені рогом окуляри, поклала їх на ніс (Кобр., Вибр., 1954, 3);

— Найцікавіше те, — додала пані Агнеса, — що в цьому будинку всі меблі з оленячого рогу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98);

Запорізькі різьбярі володіли також інкрустацією, використовуючи для цього кольорове дерево, ріг, червону мідь, срібло тощо (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 49).

3. род. ро́га. Вигот. з кісткової речовини духовий музичний або сигнальний інструмент, який має форму вигнутої труби з розширеним кінцем і видає звуки одного тону.

З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос — то ріг скотаря (Фр., III, 1950, 8);

І почув, нарешті, ворог Шум непевний, тупіт, гук, І у ріг заграв тривожно, І схопивсь за меч і лук (Олесь, Вибр., 1958, 354).

4. род. ро́гу. Місце, де перетинаються дві вулиці або де вулиця повертає вбік.

Шинок стояв на розі двох вулиць, у дуже добрім місці (Фр., II, 1950, 9);

Коло госпіталю, на розі Дерибасівської, стояв гурт жінок із кошиками (Кучер, Чорноморці, 1948, 108);

Я іду напівтемною вулицею й спиняюсь на розі (Кол., На фронті.., 1959, 21).

5. род. ро́гу. Місце, де сходяться дві зовнішні сторони якогось предмета.

Наумиха, напнута чорною хусткою, з складеними на грудях руками, стояла, спершись на ріг безверхої хати, і гріла босі ноги на теплій ще землі (Коцюб., І, 1955, 123);

Артилеристи в самих гімнастьорках котили на руках протитанкові гармати, встановлюючи їх за рогом готелю (Гончар, III, 1959, 262);

Рука судорожно стискала ріг нічного столика, що стояв зараз обік ліжка (Фр., VII, 1951, 7);

[Стеха:] Точнісінько таку [хусточку] був купив мені другий мій чоловік Юхим, тільки в тієї були зелені квітки на рогах (Сам., II, 1958, 171).

◊ З-за ро́гу — нишком, крадучись.

[Клавдія:] Чоловік.. стріляв з-за рогу, підло, по-злодійському, в керівника народних повстанців (Сміл., Черв. троянда, 1955, 80);

Мішко́м з-за ро́гу приби́то (вда́рено); Як (мов, немо́в і т. ін.) мішко́м із-за ро́гу нама́ханий (приби́тий) див. мішо́к.

6. род. ро́гу. Те саме, що мис.

Всі озирнулися на нього, а він, не мовлячи ні слова, простяг руку вперед і показав на високий кам’яний ріг, що виступав у море (Коцюб.. І, 1955, 400).

7. род. ро́гу, рідко. Сторона, край чого-небудь.

Продав Павло свою вбогу хатину; купила молода жінка хату нову, хорошу, на другім розі села (Вовчок, І, 1955, 169);

По службі божій чотири найславніші проповідники на всі чотири роги світа почали поучати зібраних про важність і красоту сього празника (Фр., III, 1950, 119).

8. тільки мн., заст. Уживається як символічне позначення подружньої зради з боку жінки.

◊ Наставля́ти (наста́вити) ро́ги кому: а) зраджувати чоловіка.

Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка? А може, з тих, що вискакують заміж за стареньких академіків, а потім наставляють їм роги? (Зар., На.. світі, 1967, 9);

б) обдурювати чоловіка, ставши коханцем його дружини.

[Xарько:] Невже ви хочете, щоб я радий був до послуги чоловікові, котрий хоче мені роги наставить? (Кроп., V, 1959, 577).