1. Словник-довідник музичних термінів

ріг

Духовий музичний інструмент, виготовлений з рогів тварин. Спочатку був сигнальним інструментом, використовувався воїнами, пастухами, мисливцями, пізніше застосовувався музикантами як духовий інструмент (див. Цинк, Серпент). Внаслідок модифікації та удосконалення різновидів Р. став основою різних духових інструментів (див. Валторна, Тромбон).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ріг — ріг 1 іменник чоловічого роду предмет ріг 2 іменник чоловічого роду матеріал; зовнішній кут чогось Орфографічний словник української мови
  2. ріг — муз. ріжок; (вулиці) д. вугол; (стола) край, кут; (берега) мис; (місяця) кінчик; (якоря) сов. лапа; мн. РОГИ, див. ЗРАДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. ріг — I [р'іг] рога (предмет) і рогу (матеріал), м. (на) роз'і, мн. роги, роуг'іў II [р'іг] рогу, м. (на) роз'і (зовнішній кут чогось) Орфоепічний словник української мови
  4. ріг — ч. 1》 род. рога. На голові деяких ссавців – твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. || Відросток на голові у деяких комах та м'якотілих тварин, що нагадує такий наріст. Роги жука. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Ріг — Ріг Достатку (чи Благоденства), символ процвітання. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. ріг — РІГ, ч. 1. род. ро́га. На голові деяких ссавців – твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. – Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (І. Нечуй-Левицький); Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (М. Словник української мови у 20 томах
  7. ріг — ріг: ◊ прите́рти ро́ги вул. 1. вгамувати, втихомирити (ср, ст) 2. змусити підкоритися; зробити покірним, приборкати (ст) (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ріг — Показав роги. Пізиали його добре. Зрадив свій характер. Утер йому роги. Понизив його в очах людей. Якби свиня роги мала, то людей би поколола. Про зарозумілого та лукавого чоловіка, що хотівби усім накоїти лиха. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ріг — (рогу) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  10. ріг — (аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. Фразеологічний словник української мови
  11. ріг — МИС (частина суші, яка гострим кутом входить у море, озеро тощо), РІГ, КОСА́ (намивна вузька частина суші). Жовті піщані миси виступали в річку (О. Словник синонімів української мови
  12. ріг — Ріг, ро́га (одного) і ро́гу (матеріалу); ро́ги, ро́гів (у тварин) ріг, ро́гу; роги́, -гі́в (угол) ріг, ро́гу; ро́ги, -гів (геогр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. ріг — РІГ, ч. 1. род. ро́га. На голові деяких ссавців — твердий кістковий наріст, що звужується до кінця. — Воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили (Н.-Лев., II, 1956, 317); Тут були старі олені, що мали великі гіллясті роги (Трубл. Словник української мови в 11 томах
  14. ріг — Ріг, рога м. 1) Ротъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. І. 129. втяти, збити, притерти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. Словник української мови Грінченка