рідно
РІ́ДНО, присл.
1. Те саме, що по-рі́дному.
А матуся... Ні, не видно – тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (П. Тичина);
Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Т. Масенко);
Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м'ятою (Ю. Збанацький).
2. Щиро, від усієї душі, приязно.
Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)