рідно

РІ́ДНО, присл.

1. Те саме, що по-рі́дному.

А матуся… Ні, не видно тільки чорнії стовпці… То ж було всміхнеться рідно (Тич., II, 1957, 138);

Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Мас., Як пахне земля, 1958, 9);

Пахне рідно хлібною скоринкою, добре впрілим у печі борщем, чебрецем і м’ятою (Збан., Єдина, 1959, 12).

2. Щиро, від усієї душі, приязно.

Хлопець посміхається до неї довірливо й рідно (Ткач, Жди.., 1959, 82).

Значення в інших словниках

1. рідно — рі́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рідно — присл. 1》 Те саме, що по-рідному. 2》 Щиро, від усієї душі, приязно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рідно — РІ́ДНО, присл. 1. Те саме, що по-рі́дному. А матуся... Ні, не видно – тільки чорнії стовпці... То ж було всміхнеться рідно (П. Тичина); Так ви рідно добою весінньою Шумите у нічній глибині Дальнім степом, дощем, Україною Та усім найдорожчим мені (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. рідно — ПО-РІ́ДНОМУ (як рідні, як ведеться поміж рідних), ПО-РОДИ́ННОМУ, ПО-СІМЕ́ЙНОМУ, РОДИ́ННО, РІ́ДНО. Тут мене прийняли по-рідному і взагалі після митарств подорожніх мені здалось, що се я "додому" приїхала (Леся Українка); — Ні, донечко...  Словник синонімів української мови