різночитання

РІЗНОЧИТА́ННЯ, я, с.

1. спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини.

Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: “Ой ти, старий дідуга, ізогнувся, як дуга..”. В другому, при тотожності мелодії, маємо певне текстове різночитання, а саме: “Ой ти, старий дідуган, ізігнувся, як дуга...” (І. Волошин);

Деякі копії [“Сну” Т. Г. Шевченка] .. не збереглися і відомі лише з описів, але, маючи основний текст і окремі різночитання з втраченого списку, можна реконструювати той чи інший список у повному обсязі (з наук. літ.).

2. Різне тлумачення прочитаного або почутого.

Значення в інших словниках

1. різночитання — різночита́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. різночитання — [р’ізночиетан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
3. різночитання — -я, с., спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. різночитання — РІЗНОЧИТА́ННЯ, я, с., спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: «Ой ти старий дідуга, ізогнувся, як дуга..».  Словник української мови в 11 томах