Великий тлумачний словник сучасної мови

різночитання

різночита́ння

-я, с., спец.

Варіант основного тексту писаного твору або його частини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. різночитання — різночита́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. різночитання — [р’ізночиетан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
  3. різночитання — РІЗНОЧИТА́ННЯ, я, с. 1. спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: “Ой ти, старий дідуга, ізогнувся, як дуга..”.  Словник української мови у 20 томах
  4. різночитання — РІЗНОЧИТА́ННЯ, я, с., спец. Варіант основного тексту писаного твору або його частини. Я маю її [пісню] в двох відмінних варіантах. У першому: «Ой ти старий дідуга, ізогнувся, як дуга..».  Словник української мови в 11 томах