різонути

РІЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.

Підсил. до різну́ти.

Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів'ялу Тетяну Павлівну на руки (І. Цюпа);

Вода була холодна, вона так і різонула тіло (О. Донченко);

Як тільки молоді підійшли до воріт, різонула троїста музика (Ф. Бурлака);

От раз в перепалці .. різонула Тимосі: – Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький);

Передній з розгону Павла нагайкою по спині різонув, хлопець аж вигнувся... (К. Гордієнко).

◇ (1) Ноже́м різону́ти (д) див. рі́зати;

(2) Різону́ти ву́ха (д) див. рі́зати;

(3) Різону́ти ву́хо (д) див. рі́зати;

(4) Різону́ти ду́шу (д) див. рі́зати;

(5) Різону́ти по живо́му ті́лі (д) див. рі́зати;

(6) Різону́ти по се́рцю (д) див. кра́яти;

Як (мов, ні́би і т. ін.) хто різну́в (різону́в, кольну́в, шпигону́в і т. ін.) [ноже́м (серпо́м)] [у се́рце (по се́рцю)] див. хто¹.

Значення в інших словниках

1. різонути — різону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. різонути — див. різати  Словник синонімів Вусика
3. різонути — [р'ізоунутие] -ну, -зонеш, -зонеимо, -зонеите; нак. -зони, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. різонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. різонути — кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М.  Фразеологічний словник української мови
6. різонути — РІЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різну́ти. Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів’ялу Тетяну Павлівну на руки (Цюпа, Назустріч..  Словник української мови в 11 томах
7. різонути — Різонути, -ну, -неш гл. Съ силой рѣзнуть. Тут разом різонуто ножем та й амінь. Кв. II. 315.  Словник української мови Грінченка