різонути
РІЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод.
Підсил. до різну́ти.
Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів'ялу Тетяну Павлівну на руки (І. Цюпа);
Вода була холодна, вона так і різонула тіло (О. Донченко);
Як тільки молоді підійшли до воріт, різонула троїста музика (Ф. Бурлака);
От раз в перепалці .. різонула Тимосі: – Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький);
Передній з розгону Павла нагайкою по спині різонув, хлопець аж вигнувся... (К. Гордієнко).
◇ (1) Ноже́м різону́ти (д) див. рі́зати;
(2) Різону́ти ву́ха (д) див. рі́зати;
(3) Різону́ти ву́хо (д) див. рі́зати;
(4) Різону́ти ду́шу (д) див. рі́зати;
(5) Різону́ти по живо́му ті́лі (д) див. рі́зати;
(6) Різону́ти по се́рцю (д) див. кра́яти;
Як (мов, ні́би і т. ін.) хто різну́в (різону́в, кольну́в, шпигону́в і т. ін.) [ноже́м (серпо́м)] [у се́рце (по се́рцю)] див. хто¹.
Значення в інших словниках
- різонути — різону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- різонути — див. різати Словник синонімів Вусика
- різонути — [р'ізоунутие] -ну, -зонеш, -зонеимо, -зонеите; нак. -зони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- різонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- різонути — кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Фразеологічний словник української мови
- різонути — РІЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різну́ти. Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів’ялу Тетяну Павлівну на руки (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах
- різонути — Різонути, -ну, -неш гл. Съ силой рѣзнуть. Тут разом різонуто ножем та й амінь. Кв. II. 315. Словник української мови Грінченка