1. Словник української мови Грінченка

різонути

Різонути, -ну, -неш

гл. Съ силой рѣзнуть. Тут разом різонуто ножем та й амінь. Кв. II. 315.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різонути — різону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. різонути — див. різати Словник синонімів Вусика
  3. різонути — [р'ізоунутие] -ну, -зонеш, -зонеимо, -зонеите; нак. -зони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. різонути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. різонути — РІЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. Підсил. до різну́ти. Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів'ялу Тетяну Павлівну на руки (І. Цюпа); Вода була холодна, вона так і різонула тіло (О. Словник української мови у 20 томах
  6. різонути — кра́яти (рі́зати) / розкра́яти (розрі́зати) се́рце (ду́шу) кому, чиє, чию і без додатка. Завдавати кому-небудь страждання, муки, душевного болю. — От краще помиріться з Олександрою та живіть, як люди, у згоді! Не крайте мого серця на старість (М. Фразеологічний словник української мови
  7. різонути — РІЗОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Підсил. до різну́ти. Блискавично вихопив [Андрійко] з кишені ножа, різонув вірьовку, підхопив зів’ялу Тетяну Павлівну на руки (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах